Join:

 Міжнародний екологічний проект у Буші

 (2 тижні з 9 по 23 липня у Буші відбувався спільний екологічний проект міжнародної волонтерської організації SCI, вінницької громадської організації «А-Веста», ВОМГО «Наше Поділля» та місцевих активістів)

             І ось це трапилось – Буша прийняла у себе чисельну    групу шукачів пригод з-за кордону і віддячила їм за роботу    гостинністю і зарядом енергії на майбутні звершення. Ось історія як трапився перший SCI табір на півдні вінницької області, хто відвідав місце і що вони досягнули за короткий проміжок часу в два тижні.

   Як і передбачалось задовго до початку – табору було приписано стати успішним. Тому що Буша має магічне дзеркало, котре відбиває усю негативну енергетику та посилює позитивні ідеї, втілюючи їх в реальність. Це чудове місце. Глибока історія Буші, що тягнеться з незапам’ятних часів і розквітає десь у Середньовіччі, переплітаючись із козацькою славою змушує підсвідомо поважати це місце, відчувати якийсь непереборний душевний спокій.  

     Буша 2011 

Представляючи автора, я напишу всього декілька тез: я пов'язаний із місцевим партнером проекту моєю діяльністю у вінницьких НГО «Наше Поділля» та «А-Веста», я захоплююсь SCI волонтерськими проектами, їх ідеями і можливостями, я постійно шукаю пригод, а перелічені вище організації дозволяють їх знаходити, і мене звати Ярослав. Наш місцевий партнер проекту це спілка активістів зеленого туризму Буші, більшість з яких мали минулі, метушливі життя у великих містах, але вирішили перенести пріоритети на більш природнє та спокійне існування. Вони принесли із собою багато цікавих та практичних ідей і бажання жити в гармонії із оточуючим середовищем та своїм внутрішні світом. Одна серед цих людей – Інна Кравець – власниця однієї із садиб зеленого туризму. Вона та людина, котрій ми маємо завдячувати за дозвіл розмістити табір на свої приватній землі, забезпечення волонтерів гідними побутовими умовами, інструментами для роботи, а також вона завжди була поруч коли табору потрібна була порада чи яка-небудь допомога. Табір був облаштований якомога незалежнішим. У ньому з’явився власний туалет, душ, вогнище-кухня, вигрібна яма, хоча у волонтерів і була можливість користатися гостинністю хазяїв і використовувати їх блага цивілізації, коли вони відчували, що умови були для них занадто тяжкими. 

Прибуття

Я поїхав до Буші одним днем раніше, щоб зайнятись приготуваннями до табору того я хвилювався аби волонтери встигали всюди вчасно щоб я вже скоро зміг з ними познайомитись. Усі волонтери були пунктуальними. Хоча Буша і дуже далеко від Вінниці, проте у 16:00 9-ого липня я вже дивився у їх зморені проте дуже цікаві і різноманітні обличчя – ми зібрались у Ямполі – останньому перевалочному пункті перед поїздкою до Буші. Це була досить цікава команда, що складалась зі справжніх волонтерів, деякі з них уже мали неабиякий SCIдосвід, а деякі приїхали прийняти участь у схожому проекті вперше. Серед волонетрів були: Франк Рохов (Німеччина), Женя Свірідова (Харків), Манфред Вітт (Німеччина), Женя Мартинюк (Козятин), Оксана Денісова (Кривий Ріг), Ана Подгорнік (Словенія), Марія Медвекова (Словаччина), Наташа Дегтярьова (Харків), Ельзем Гуклу (Туреччина), Джан Арслан (Туреччина), Дженіс Насімуллін (Казахстан) та я.   

                   Що наша команда зробила для Буші

                Я впевнений, що наша команда досягнула доброго результату у Буші. Ми працювали у двох тематичних площинах – зеленому туризмі та екології, наша робота носила завжди два характери – ідеологічний та практичний. Робота складалась із чотирьох основних складових: прибирання прибережних смуг місцевих рік від побутових та інших відходів; облаштування гідних місць для відпочинку вздовж берегів рік; разом із місцевим партнером – участь у проекті встановлення велосипедних стоянок (зупинка, лавочка та сміттєвий бак) на велосипедних маршрутах; та PR кампанія нашої ініціативи серед місцевого населення, спрямовуючи погляди людей до екологічно дбайливого існування. Усі завдання було виконано на відмінно. Наше так зване «Полювання за сміттям» вздовж берегів Мурафи та Бушанки за пару днів принесло урожай у повний кузов трактора столітрових пакетів сміття і купу подяк від місцевих жителів. Ми облаштували два місця для відпочинку: відремонтували місток на острівок, де люди полюбляють відпочивати, встановили там смітники, столик, прибрались там та дещо підняли рівень води у тому місці аби було зручніше купатись. Також наш останній день роботи став кульмінацією встановлення однієї велосипедної зупинки у центрі села, а інформаційна кампанія досягнула рівня місцевих ЗМІ:                                                  http://vn.20minut.ua/news/10202315

А ось стаття про наш проект на сайті ВОМГО "Наше Поділля": Спільна екологічна акція SCI та "Нашого Поділля" у Буші.

                Що Буша зробила для нас

Буша завжди віддячує всім, хто приїздить до неї із добрими намірами. Наш захід не став виключенням. Третій вечір ми провели у компанії місцевого патріота, гіда – Колі Пірняка, котрий влаштував нам екскурсію історичним заповідником, печерою із настінними малюнками та завершили її на схилах козацького кладовища, споглядаючи мальовниче село згори. Природа Буші мальовнича, річки не широкі, проте дуже жваві, коли дивишся у вечірнє небо, то здається наче ти став ближчим до зірок. Ми також використали шанс побувати у природному заповіднику – Гайдамацькому ярові з химерними кам’яними пам’ятками льодовикової епохи. Наші вечори часто завершувались навколо вогнища, коли люди стаю більш щирими та відкритими, ми грали в різноманітні ігри, слухали пісень під гітару та спілкувались, спілкувались, спілкувались. До речі, на мою думку: наші музичні смаки були задоволені на всі двісті відсотків. У нашій компанії виявились два талановитих музики – гітарист та барабанщик. Додаючи до них місцевих музик Колю Пірняка та чоловіка пані Інни ми з великим шансом на успіх могли б створити власну музичну групу. Деякі вечори ми мали змогу провести у місцевому ресторанові, а одного разу наші волонтери, навіть, завітали до місцевої дискотеки. Молодь Буші виявилась достатньо дружньою і скоро деяким чином інтегрувались у нашу ініціативу. Ми звісно маємо завдячувати за це тісними зв’язками із місцевим партнером, а також тій PR кампанії, котру ми проводили під час проекту. Наш футбольний матч із командою місцевих хлопців ми програли: 20-13, проте ми виграли щось дещо більше – увагу цих хлопців до ідеї, котру ми втілювали у їх рідному краї. Надіємось цей проект дасть їм позитивний приклад для наслідування і вони понесуть далі ідею піклування нашим колективним благом – екологією нашої мальовничої природи.     

Шукайте фото з табору у розділі Наші Фото.

nnn Більше фото з проекту ви знайдете на facebookVK.COMGOOGLE+